Приймаються статті для публікації в № 3 (35)
Міжнародного науково-практичного журналу "Товари і ринки" з технічних та економічних наук 

Статті

КОНСЬЮМЕРИЗМ У ГЛОБАЛЬНОМУ І ОСОБИСТІСНОМУ ВИМІРІ

Автор: sveta on . Posted in 2017-2/Tom2(Економічні науки)

УДК 366
 
ГРАФ ҐАНС-ВОЛЬФ,
консультант з питань фінансів і капіталу, засновник efv-AG, Німеччина
 
КОНСЬЮМЕРИЗМ У ГЛОБАЛЬНОМУ І ОСОБИСТІСНОМУ ВИМІРІ
 
Постановка проблеми. Вона супроводжує нас із раннього дитинства, спокушаючи усіма засобами – усно й письмово, за допомогою зображення і звуку: агітація, реклама, або евфемістичний і ніби зовсім невинний варіант – "public relations" (робота з громадськістю). Усе звабливішою стає приманка псевдоінфор­мації про, здавалося б, такі дешеві, потрібні й корисні аксесуари повсякденного вжитку. І це штовхає нас на покупки за гроші, яких не маємо, речей, які нам не потрібні, щоб викликати шквал захоплення у людей, які нам насправді абсолютно байдужі.
Зростання заборгованості спостерігається по всьому світу: насамперед в країнах, що розвиваються, а також в індустріальних і країнах Східного блоку. Причина в тому, що більшість людей з дитинства і юнацтва не вчаться економічно мислити й захищатися від розумово-емоційної маніпуляції й корупції рекламної індустрії. У навчальних планах шкіл ми не знайдемо ні предмета, де б нас навчали розсудливому поводженню з наявними ресурсами, ні курсу щодо надбання приватного капіталу для забезпечення наших буднів, старості, підготовки до надзвичайних ситуацій. Бо той, хто вважає можливим покладатися лише на державні або надані роботодавцем пенсії, діє дуже наївно.
Такий легковажний консьюмеризм зазнав особливого розквіту з часу введення кредитної картки. Пересічний американець, приміром, має 9 кредитних карток, пересічний німець з горем навпіл знаходить у кишені 4.5.
Цей матеріалістичний стиль життя населення (як платників податків і споживачів), що поступово деградує у цьому напрямі, був цілком невідомим людству раніше. Наші предки жили як мисливці й збирачі плодів флори й фауни у згоді з природою й усіма формами органічного життя. З лісу й поля вони черпали ресурси, необхідні для виживання, не нагромаджуючи собі багатства й власності, які виходили б далеко за межі їх реальних потреб. Та й справді, адже не було жодного сенсу брати з собою у мандри речі, які щоденно не використовувалися. Саме тому в мовах багатьох кочових племен (які є й сьогодні) немає слів "володіння" і/або "власність".
Мета статті –  висвітлити історію "хвороби" консьюмеризму, її розвиток і небезпеку, яка поширюється серед людей, які непомітно для них самих все дедалі більше стають її жертвами.
Головне завдання статті – показати й зробити предметом диспуту можливі інструменти, що допоможуть нам (і нашим дітям) не піддаватися брутальному промиванню мізків, за допомогою якого безжально орієнтоване на збут товарів споживацьке суспільство намагається досягти постійного зростання власних прибутків. У своєму захопленні суспільство не зважає на хижацьке знищення природи нашої планети й навіть не замислюється про психосоціальне й фінансове зубожіння тих, хто не знає, як озброїтися й захиститися від цього споживацького божевілля.
Проте ми не будемо безпомічними, якщо ще з дитинства і юнацтва навчимося не піддаватися тероризму консьюмеризму, замість того, щоб і надалі легковажно ставати його жертвою.
Матеріали та методи. Підсумковий аналіз попередніх публікацій автора стосовно дослідженої теми, аналіз статистичних даних і ситуації на ринку.
Результати дослідження й обговорення. Переклад дієслова "consumere" з латинської мови розкриває двозначність слова "консьюмеризм", яке є змістовим поєднанням понять "застосування" і "вжиток" з поняттями "марнотратство" та "знищення" як у практичній, так і в абстрактній формі. Розуміння цього полегшує визначити ядро злободенної проблеми споживання шляхом цілеспрямованої маніпуляції споживачами, яких спокушають на купівлю речей, що їм абсолютно не потрібні, за гроші, яких вони не мають (або які варто було б заощадити), щоби справити враження на людей, які їм цілком байдужі, або на тих, з якими підтримувати відносини насправді немає потреби. Зазначене можна сформулювати цинічно: "Люди стали істотами, підпорядкованими лише двом цілям: по-перше, служити платниками податків і споживачами, по-друге, утримувати касту політиків, керівників концернів і олігархів, даючи їм можливість гратися в "Монополію влади".
Щоб знайти шлях для уникнення впливу механізму реклами, який безцеремонно й без докорів сумління невтомно підгодовує нас і полює за нами, ми повинні навчитися (і передати ці знання нашим дітям) розпізнавати механізми, за допомогою яких нами управляють і маніпулюють, корумпують чи використовують нас у власних, часом злочинних цілях. Вирішальною умовою щодо цього є переосмислення нашого розуміння психології й педагогіки, освіти й виховання, а також інформації як протилежності дезінформації. Для цього три основні функціональні параметри нашого "життєвого трикутника"1, що складається з тіла, розуму та душі, – філософія (як основа інтелектуального розвитку), психологія (як рушійна сила наших емоцій, нашої душі), задоволення й радість пробувати, переживати й дізнаватися, – мають стати центральними для сучасної освіти. Це для того, щоб ми усвідомили, якою могла б бути роль освіти як життєвої кваліфікації і найкращого захисту від небезпек, що чатують на нас у реальному житті. Частиною нової освітньої концепції мають стати предмети, які не лише звеличуватимуть інтелігентність в царині розуму (IQ), а й віддаватимуть належне емоційній (EQ) та соціальній інтелігентності (SQ) відповідно до їх значимості, навчаючи цим параметрам тих, хто здобуває освіту. До категорії таких предметів належать, зокрема, такі: основи відкритої комунікації, ґрунтовне розуміння взаємозв’язків між тілом, розумом і душею, основи психології, філософії й педагогіки, а також комплексне розуміння людської МислеПочуттєДіяльності.
Висновки. Нейробіологами давно вже доведено, що найважливіші шкільні предмети – це музика, фізична культура, театральне та образотворче мистецтво. Саме вони сприяють оптимальному розвитку як наших органів чуття і дотикових навиків, так і наших емпатичних здібностей, до яких належить готовність до активної суспільної взаємодії та комунікації з іншими людьми (замість усамітнення в комп’ютерній грі).
Мир і загальний добробут для якомога більшої кількості людей може бути втілено в життя лише в тій мірі, в якій ми готові критично й чесно поставити під сумнів пріоритети розвитку нашого злободенного світу.
Ми не маємо права довіряти людям, установам і концернам, рушійними мотивами яких є жага влади й грошей, творення, управління та підпорядкування їхній патології майбутнього нашої планети, нашого неповторного світу згідно з їхніми уявленнями, шаблонами мислення та ненажерливими мотивами.
Жити щасливо означає насамперед оточувати себе щасливими людьми. За ці обидва показники кожна людина несе відповідальність самостійно. Оволодіння цими навичками можливе за умови, що нас з дитинства, у міру наших інтересів і цікавості, емоційно, соціально й розумово правильно навчали, вели й направляли батьки, кваліфіковані вчителі, вихователі й освічені люди.
Мова не про ілюзію2, а про щире бажання зробити утопію3 реальністю – це, можливо, єдиний шанс убезпечити спільне для нас усіх майбутнє шляхом переосмислення і усвідомлення нами того, що жити варто не на противагу природі, а повернувшись до природності.
 
Ключові слова: матеріалізм / манія консьюмеризму, емоційно-розумова корупція, розчарування (фрустрація) – звільнення.
 
 ПОВНИЙ ТЕКСТ (PDF)



1 Модель мислення, створена автором статті, що є основою семінарів з "транссистемної психології".
2Латинська мова.: illusion = неможливість, міраж.
3Іонічний діалект давньогрецької мови: u-topos= (ще) не для всіх видиме, але можливе, вже розпізнане деяким.